Откъс от началото на „Живота на от Бога кънѧѕь Вѧщєславъ"
Сє нъінѣ събъістъ сѧ пророчьскоѥ слово, ѥжє глагола самъ господь нашь Исѹсъ Хрьстъ.
Бѫдєтъ бо, рєчє, въ послѣдьн҄ѩѩ дьни, ѩжє мьнимъ нъінѣ сѫщѧ, въстанєтъ братръ на братра своѥго и съінъ на отьць свои, враѕи чловѣкѹ домаши ѥго.
Чловѣци бо сєбѣ бѫдѫтъ нємили, и въздастъ имъ Богъ по дѣломъ ихъ.
Бъістъ жє кънѧѕь єтєръ въ Чєсѣхъ имєньмь Братиславъ, жєна жє ѥго нарицаѥма Драгомира.
И рождьша съінъ свои прьвѣньць и крьстистє и и нарѣстє имѧ ѥмѹ Вѧщєславъ.
Въздрастъшѹ жє ѥмѹ јако пострищи и, призъва Братиславъ, отьць ѥго, на пострижєньѥ бискѹпа єтєра, имєньмь Нотара, и сь клирикъі ѥго.
Въспѣвъшємъ жє имъ мьшѫ ѥмѹ въ црькъви свѧтъіѩ Марьѩ, възьмъ бискѹпъ отрока, постави и на крилѣ стєпєньнѣѥмь прѣдъ олтар҄ємь и благослови и рєкъі.
Господи Божє, Исѹ Хрьстє, благослови отрока сєго, јакожє благословилъ ѥси вьсѧ правьдьникъі твоѩ.
Сицє жє съ благословл҄єньѥмь пострижєнъ бъістъ.
Тѣмьжє мьнимъ, јако благословл҄єньѥмь бискѹпа того правьдьнаѥго и молитвами ѥго начѧтъ отрокъ расти, благодѣтьѭ божьѥѭ хранимъ.
Навъічє жє кънигъі словѣньскъіѩ и латиньскъіѩ добрѣ.
Ѹмьръшѹ жє отьцѹ ѥго, Братиславѹ, поставишѧ Чєси кънѧза Вѧщєслава на столѣ дѣдьн҄и.
Болєславъ жє, братръ ѥго, растѣашє подъ н҄имь; бѣашєтє жє оба ѥщє мала.
Нъ мати ѥю Драгомира ѹтврьди зємл҄ѭ, и люди строи, дон҄ьдєжє въздрастє Вѧщєславъ, и въздрастъ, начѧ самъ строити люди своѩ
Благодѣтьѭ жє божьѥѭ въ истинѫ Вѧщєславъ кънѧзь нє тъкъмо кънигъі навъічє добрѣ, нъ и вѣроѭ съврьшєнъ бѣ
Вьсѣмъ жє нищиимъ добра творјаашє, нагъіѩ одѣваашє, лачѫщѧѩ питѣашє, страньнъіѩ приѥмл҄јаашє по єванћєльскѹ гласѹ
Вьдовиць жє обидѣти нє дадѣашє, люди вьсѧ, ѹбогъіѩ и богатъіѩ, миловаашє, Богѹ работаѭщиимъ слѹжаашє, црькъви мъногъіѩ златомь крашаашє
Wenceslaus I - Duke (кънѧзь) of Bohemia.